Щодо Меморіалу окупантам та їх жертвам в Ізмаїлі

У Празі активісти змінили напис на пам’ятнику червоноармійцям, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

У День перемоги чеські активісти з руху Kaputin провели акцію на Ольшанському кладовищі в Празі.

Вони прикріпили до пам’ятника загиблим червоноармійцям нову табличку — замість старого радянського формулювання про “вічну славу воїнам Червоної армії” та “визволення слов’янських народів”.

Новий текст був значно жорсткіший:

“Жертвам злочинних режимів — радянського і нацистського, які в 1939–1941 роках спільно завойовували Європу, а в 1941–1945 роках воювали один проти одного”.

І в цьому вся суть конфлікту навколо 8–9 травня.

Українці не заперечують пам’ять про загиблих у Другій світовій. Українці самі заплатили за перемогу страшну ціну.

Після окупації 1944 року вагомим напрямом репресій в Ізмаїльській області було покарання за антирадянську агітацію та пропаганду

Вагомим напрямом репресій було покарання за антирадянську агітацію та пропаганду, тобто справ за статтями 54-10 ч. 1 та 54-10 ч. 2 КК УРСР. За цими статтями засуджували за поразницькі настрої, виготовлення, зберігання та розповсюдження антирадянської літератури, призов до скоєння контрреволюційних злочинів, антиколгоспну агітацію, критику радянської дійсності, радянського уряду, вождів більшовицької партії, невдоволення радянською владою та критику політики радянської влади. 

Упродовж перших трьох кварталів 1945 р. було порушено 63 справи: найбільше за статтею 54-10 ч. 2 (33 особи), далі — за статтями 54-3 (21 особа), 54-4 (3 особи) та 54-2 (6 осіб). У 1946 р. кількість справ значно зросла — до 101, із залученням 111 осіб. Переважна більшість звинувачень також стосувалася статті 54-10 — 55 справ проти 59 осіб, а також поєднання статей 54-3 та 54-10 (6 справ на 8 осіб), статті 54-3 (3 справи на 3 особи) та статті 80 (38 справ, кількість осіб уточнюється). За підсумками року було завершено 92 справи: 46 — за статтею 54-10 (51 особа), 36 — за статтею 80 (39 осіб) і ще 10 справ на 12 осіб за іншими статтями. У І півріччі 1947 р. у провадженні органів МДБ та МВС перебувало 48 справ за обвинуваченням 58 осіб за статтею 54-10 та законом про три колоски. За І півріччя було закінчено 35 справ стосовно 45 осіб, усі вони були направлені до судових органів, всього 32 справи за обвинуваченням 42 особи — до Ізмаїльського обласного суду та 3 справи стосовно 8 осіб — до військового трибуналу МВС Одеської області.

Загалом у суді було розглянуто 25 справ за звинуваченням 32 осіб. До 10 років позбавлення волі було засуджено 8 осіб, до 7-10 років - 12 осіб, до 5-7 років - 9 осіб, до 3-5 років - 3 особи (Любич 1945, ф. 31–32; 

Прокуратура Измаильской области 1946, 111–29, 1947, 1–9).

Маніпуляції довкола «бессарабської» історії в сепаратистських медіа Одещини

Недобитки "Бессарабской народной республики" ніяк не можуть змиритися зі своєю поразкою в 2015 році і продовжують дурити людей щодо так званої "Бессарабії", пише Ізмаїл-онлайн.

 

Історія дуже проста:

Російська імперія у 1812 році анексувала частину Молдавського князівства між річками Прут і Дністер і в 1815 році назвала її Бесарабською областю (Бессарабією), хоча перед анексією цю частину князівства місцеве населення і взагалі ніхто так не називав. Тобто це чисто російська новостворена назва.

 

У  1917 році Російська імперія розвалилася і штучно розділений молдавський народ демократичним шляхом возз'єдналася з матір'ю-батьківщиною Румунією. Причому російську імперську назву "Бессарабия" для цього регіону румуни відкинули.

* * *

Фотографія 2-ї сторінки секретного додаткового протоколу до Договору про ненапад між Німеччиною та СРСР, відомого як Пакт Молотова-Ріббентропа.

Документ було підписано 23 серпня 1939 року в Москві представниками урядів СРСР (В. Молотов) та Німеччини (Й. фон Ріббентроп).

Цей протокол передбачав розмежування сфер інтересів у Східній Європі, зокрема інтерес СРСР до Бессарабії та політичну незацікавленість Німеччини в цьому регіоні.

Умови договору вимагали від обох сторін зберігати цей документ у суворій таємниці.

 

Втім новостворена імперія СРСР, якою правили більшовики, не змирилася із втратою Бессарабської губернії. На їх картах і в підручниках ця територія центром в Кишиневі позначалася як окупована Румунією. Так само вона називалася і в пакті Молотова-Ріббентропа про розділ Румунії, яким гітлерівська Німеччина визнала так звану «Бессарабію» сферою впливу СРСР, давши згоду на її окупацію.