Чому Ismail став називатися Матроскою і як придумали назву «Бессарабия»

4 жовтня 1812 року Урядовий Сенат ухвалив назвати передмістя Ізмаїла містом Тучковим: «сие предместье назвать городом Тучковым, в память потомству по имени учредителя».

Запамам'ятайте: Тучков це передмістя Ізмаїла.
Пізніше це передмістя ввійшло в межі Ізмаїлу.

Знаєте як передмістя Ізмаїла місто "Тучков" втратило свою назву? Не знаєте.

Навіть брехливі московські джерела стверджують що передмістя Ізмаїла мало назву Тучков лише в 1812–1856 роках. А потім пишуть шо в 1856 році Тучков був перейменований на Ісмаїл.

Але як і ким?

В 1856 році, і Ісмаїл-Матроска і його передмістя Тучков, за Паризьким трактатом були передані Російською Імперією Молдавському князівству. яке за декілька років увійшло до складу Об'єднаного князівства Валахії та Молдови (майбутньої Румунії).
І там він став називатися як завжди Ісмаїлом, бо ніхто його там "Крєпостью" чи "Тучковим" ніколи не називав і не перейменовував.

Іншої версії як Тучков став Ісмаїлом немає і бути не може.

На півдні Одещини сепаратистські сайти готують грунт для створення Бессарабской народной республики

Рашистський проєкт Бессарабія як прояв гібридної війни фашистської росії проти України

На Півдні Одещини відкрито діють три сепаратистські сайти які готують грунт для створення "Бісорабської народної республіки" (БНР), пише Поштівка.

Історія 

Російське слово "Бессарабия" офіційно вперше з'явилося в назві "Бессарабской области" в 1813 році. Ця область виникла в результаті окупації Російською імперією частини Молдавського князівства між Прутом і Дністром.

До російської окупації назва "Бессарабия" місцевим населенням як географічний топонім для означення цього краю не вживалася. Це слово імперія принесла на штиках і нав'язала його окупованим нею територіям. Також цю назву нав'язував СРСР з 1920-х до 1940 року, вже як історико-пропагандистський термін.
Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська колоніальна назва, а не як автохтонна самоназва населення.

Румунія і Ізмаїл

«Ізмаїл румунський» — приблизно так називається туристична прогулянка історичними місцями нашого міста. Сюди, ймовірно, ви зайшли за запитом «Румунія Ізмаїл». Ця прогулянка дозволить вам не лише побачити, а й доторкнутися до румунської спадщини в нашому місті.

Румунський період в історії Ізмаїла тривав майже 25 років: з 21 січня 1914 по 1940 рік, а потім після визволення румунськими військами з липня 1941 по серпень 1944 року. Через десятиліття румунська спадщина збереглася, і ми можемо бачити її й сьогодні.

Румунія—Ізмаїл: «Кладовище героїв»

На території колишньої турецької фортеці, де розташовувався її бастіон із вежею «кавалер», було облаштоване військове кладовище. Спершу там ховали російських солдатів, загиблих під час російсько-турецької війни 1877–1878 років, а вже в роки Першої світової — військових країн Антанти, зокрема й румунів.

Після встановлення румунської влади в Бессарабії, у середині 1920-х років влада вирішила провести благоустрій і перебудову кладовища. Саме тоді, а точніше 29.05.1930, з’явився монумент-склеп «Пам’ятник героїв» з орлом на вершині, який сьогодні зусиллями патріотів Ізмаїла вдалося відтворити на тому ж місці. Він входить до нашої прогулянки «Пам’ятники Ізмаїла», яку ми рекомендуємо — у її описі можна дізнатися про нього детальніше. Зазначимо, що монумент спочатку був створений румунським архітектором Ф. Руттою. На мармурових плитах, розміщених на стіні склепу, були викарбувані прізвища солдатів, загиблих у боях за Ізмаїльський повіт — росіян, французів і румунів.

Хоч у червні 1940 — липні 1941 кладовище майже повністю зруйнували, під час другого, хоч і короткого, приходу румунська влада змогла подбати про його відновлення — настільки, наскільки це було можливо.
Повторно кладовище зруйнували вже у 1970-ті роки.

Логотип Ізмаїла - "Ізмаїл - місто козацької слави"

logo ismail

Логотип Ізмаїла, який включає в себе козацьку символіку, присутню також на гербі міста.
Ідея логотипа - "Ізмаїл - місто козацької слави".

Політичні звинувачення як інструмент репресій: переслідування мешканців півдня Одещини в 1945–1947 роках

Після завершення Другої світової війни радянська влада розпочала активний процес утвердження політичного та адміністративного контролю та терору на окупуваних в 1944 році територіях. Одним із ключових інструментів цього процесу стали карально-слідчі органи, діяльність яких чітко простежується в архівних документах прокуратури та військових трибуналів.

Ізмаїльська область у 1945–1947 роках є показовим прикладом масштабних політичних переслідувань, здійснюваних під прикриттям норм кримінального законодавства. Про це стало відомо з архівних документів, оприлюднених ізмаїльським істориком Олексієм Ільїним.

Репресивна практика у 1945 році

Упродовж перших трьох кварталів 1945 року в області було порушено 63 кримінальні справи за політичними статтями Кримінального кодексу УРСР. Переважна більшість з них стосувалася так званої «антирадянської агітації» — статті 54-10 (частина друга), за якою було притягнуто до відповідальності 33 особи.
Значна кількість справ також була відкрита за статтею 54-3 (зносини з іноземною державою з ворожою метою - розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства) (21 особа).
Менше справ стосувалося статей 54-4 (надання допомоги міжнародній буржуазії - від позбавлення волі до розстрілу) (3 особи) та 54-2 (збройне повстання - розстріл або оголошення ворогом трудящих) (6 осіб).

Архівні матеріали фіксують активну участь прокуратури в контролі за слідством: надавалися санкції на арешти, продовжувалися строки розслідувань, справи скеровувалися до військових трибуналів. За три квартали 1945 року до військового трибуналу було направлено 44 кримінальні справи щодо 60 осіб. Важливою характеристикою цього періоду є відсутність виправдовувальних вироків та фактів припинення справ — судова практика мала виразно каральний характер.

«Бессарабия» як складова гібридної війни фашистської росії проти України

Скрін статті в якій сепаратисти намагаються заперечити російське походження назви «Бессарабия» та сепарський скрін російської військової мапи 1940 р. з регіоном «Бессарабия», який планують окупувати відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа.   

Російське поняття «Бессарабия» просувають, щоб стерти українську суб’єктність, зробити регіон «спірним», підготувати ґрунт для «визволення» путіним.

У сепарів, які ведуть гібридну війну проти України і будують "Бессарабскую народную республику" на півдні Одещини, стався грандіозний зашквар.

Один з провідних сепаратистів - історик Віктор Дроздов, який давно обслуговує інтереси замовників цього сепаратистського утворення, нещодавно проколовся і випадково опублікував воєнну мапу СРСР 1940 року надруковану для вторгнення в Румунію (нагадаємо, в 1939 Сталін і Гітлер уклали пакт про розділ Європи, зокрема про окупацію Румунії).
Цікаво, що в Румунії в 1940 не існувало «Бессарабии», а на російських картах вона була.

Так само для Дроздова російський пропагандистський фантом «Бессарабия», потрібний для анексії путіним, існує в Україні.
Більше того, сепаратист вигадав «Южную Бессарабию» потрібну сучасним сепарам-бісорабам для обгрунтовання претензій лише на південь Одещини, бо всю російську «Бессарабию» що включає Молдову, вони не тягнуть.

Своє унікальне сепаратистське дослідження Дроздов опублікував на фейковій сторінці "УІНП-Одеса", яку він особисто створив і яка нібито є сторінкою не існуючого в природі одеського філіалу Українського інституту національної пам'яті.

Коли Дроздова було викрито, він злякався і почав на сторінках сепарського видання «Бессарабия-информ» випрадовуватись і спростовувати сам себе що «Бессарабия» - це не російська назва.

Але що ж так налякало сепаратистів?

Їх налякало, що вони випадково видали справжню мету створення «Бессарабии» в Україні - це ВИПРАВДАННЯ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ.

Вони вважають, що створена в 1812 в результаті російсько-турецької війни 1806–1812 років "Бессарабская губерния навсегда является святой исконно руSSкой землей, которую в 1918 захватили коварные румыны, но освободитель Сталин в 1940 "присоединил" ее к СССР. Теперь эту святую руSSкую землю, политую кровью дедов, захватили украинцы - поэтому освободитель Путин имеет исторические основания чтобы справедливо присоединить Бессарабию к России и вернуть ее в родную гавань. Таким образом война, которую ведет Путин против украинцев - святая и освободительная".

Саме на реалізацію такої концепції, як частини гібридної війни, працюють сепари-бісораби. Звісно вся їх наполеглива праця щедро фінансується, інакше ми не мали би просто шаленого безперервного багаторічного запровадження цієї російської «Бессарабии» на території Одещини.

Отже, термін «Бессарабия» спеціально просувають, щоб:

- стерти українську суб’єктність

- зробити регіон «спірним»

- підготувати ґрунт для «визволення»

* * *
Тепер про історію російського терміна «Бессарабия».

«Бессарабия» як імперська та радянська конструкція

1. Походження Бессарабської губернії (1812)

Бессарабська губернія Російської імперії була створена у 1812 році внаслідок російсько-турецької війни 1806–1812 років. Вона виникла на окупованих землях Молдавського князівства — на території колишніх молдавських цинутів (округів) з нав’язаною імперією штучною російською назвою.

До 1812 року місцеве населення не використовувало назву «Бессарабія» для означення цього краю. В ужитку були назви «Молдавська земля», Țara Moldovei, «прутсько-дністровські землі».

2. Відсутність Basarabia de jure до 1812 року

Не існувало жодної адміністративної одиниці з такою назвою ані в Молдавському князівстві, ані в Османській імперії: не було ні краю, ні санджаку, ні еялету, ні округу з назвою Basarabia.

Назва Basarabia не була чинною офіційною назвою, не використовувалася в адміністрації та не мала правового статусу. Вона траплялася лише епізодично — у поодиноких західних хроніках та на деяких картах XV–XVII століть — і означала династичні землі правителя Басараба без будь-якого юридичного значення. До речі, землі Басараба не охоплювали територію Буджака.

Отже, до 1812 року це була нефункціональна, нечинна й фактично «мертва» назва.

De jure Basarabia у 1812 році не існувала.

3. Імперський акт перейменування

Російська імперія створила адміністративну одиницю з назвою, яка не мала жодної попередньої адміністративної реальності. Назва «Бессарабия» була нав’язана зверху через імперську бюрократію, армію, церкву та картографію.

Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська колоніальна назва, а не як автохтонна самоназва населення.

Чому Російська імперія обрала саме цю назву

Використання назви «Молдавія» прямо вказувало б на факт незаконної анексії та порушення територіальної цілісності Молдавського князівства. Натомість назва «Бессарабия» звучала нібито «історично», але при цьому не мала чинного носія, правонаступника чи юридичного наповнення.

Це була ідеальна колоніальна етикетка — історично порожня, але зручна для імперського наративу.

4. 1856 рік: урізання губернії та реваншизм

Після Паризького мирного договору 1856 року Бессарабська губернія була урізана: Росія втратила Кагульський, Болградський та Ізмаїльський повіти — територію Буджака. Унаслідок цього губернія перестала бути прикордонною по Дунаю, що стало для Російської імперії серйозним геополітичним ударом.

Саме ця поразка зумовила швидкий курс на реванш, реалізований у 1878 році через повторну анексію Буджаку.

5. Радянське успадкування імперського міфу

Російський термін «Бессарабия», запроваджений у 1812 році, був свідомо збережений і відтворений СРСР. Його використовували для створення ілюзії «незавершеного територіального питання», подання 1918 року як нібито «захоплення Бессарабии Румунією» та легітимації ультиматуму і окупації 1940 року.

Саме тому на радянських картах систематично фігурувала «Бессарабия», у пропаганді вживалася формула «оккупированная Румынией Бессарабия», а факт самоліквідації імперської «Бессарабии» як політичного суб’єкта у 1918 році повністю ігнорувався.

6. 1918 рік: зникнення імперської «Бессарабии» як суб’єкта

Після 27 березня 1918 року імперська «Бессарабия» перестала існувати як політичний і адміністративний суб’єкт, і в складі Румунії не існувало жодної адміністративної одиниці з такою назвою.

Натомість «Бессарабия» продовжувала існувати виключно в російській та радянській картографії й пропаганді.

7. «Бессарабия» як радянський конструкт 1940 року

На радянських воєнних картах 1940 року чітко позначено «Бессарабию» — заштриховану територію між Прутом, Дністром, Дунаєм і Чорним морем. Це була не адміністративна одиниця Румунії, а колишня губернія Російської імперії (1812–1917), штучно «реанімована» СРСР на папері напередодні анексії.

Узагальнення

Назва «Бессарабия» була імперською адміністративною конструкцією, штучно поширеною на окуповану територію. Вона не була первинною народною чи історичною назвою цього краю.

У 1812 році Російська імперія не «успадкувала» ніяку Basarabia, бо її не існувало. Вона створила Бессарабську область на окупованій землі Молдавського князівства та надала їй штучну назву, яку СРСР згодом використав як нібито доказ історичної тяглості.

Ключові фальсифікації

Фальсифікація №1: «Бессарабия — исконно руssкая земля»
У 1812 році не існувало «Бессарабии» як історичної землі й не існувало російської державної традиції на цих територіях.

Факт: була анексована частина Молдавського князівства і створена штучна адміністративна одиниця з вигаданою назвою.

Фальсифікація №2: «Бессарабию захватили румыны в 1918»
У 1918 році вже не існувало Бессарабської губернії й не існувало російського суверенітету; існувала Молдавська Демократична Республіка.

Отже, «захоплювати» було нічого і ні в кого.

Фальсифікація №3: «освободитель Сталин в 1940»
1940 рік означав ультиматум, окупацію, депортації, розстріли та ліквідацію румунських еліт.

Називати це «визволенням» можливо лише в межах тоталітарної пропагандистської мови. Насправді солдати РКЧА не "визволителі", а окупанти.

Артур Буц, Ізмаїл-онлайн, 24.01.2026 

Валахія

Валахія — це історичне князівство на півдні сучасної Румунії, між Карпатами і Дунаєм. Вона сформувалася на початку XIV століття як об’єднання місцевих румунських (волоських) земель, що раніше перебували під впливом Угорського королівства та кочових народів.

Заснування Валахії і Басараб

Засновником держави вважається Басараб I (приблизно 1310–1352). Він зумів об’єднати місцеві землі та здобути незалежність від Угорщини, перемігши угорського короля Карла Роберта в битві при Посаді (1330). Після цього Валахія стала самостійним князівством. Басараб заклав династію Басарабів і створив основи державної влади, дипломатії та православної традиції.

Валахія між великими імперіями

У XV–XVII століттях Валахія балансувала між Османською імперією, Угорщиною та Польщею. Вона зберігала внутрішню автономію, але платила данину султану. Найвідомішим правителем цього періоду був Влад III Цепеш.

У XVIII столітті Валахія потрапила під сильний османський контроль (період фанаріотів), що послабило місцеву еліту, але водночас сприяло поширенню європейських ідей.

Шлях до Румунії

У 1859 році Валахія об’єдналася з Молдовою шляхом обрання одного правителя — Александру Іоана Кузи. Це об’єднання стало початком сучасної держави.

У 1877–1878 роках нова держава здобула незалежність від Османської імперії, а в 1881 році була проголошена Королівством Румунія. Назва «Румунія» підкреслювала спільне походження румунського народу, коріння якого бере початок ще з римської доби.

Коротко про Басараба

Басараб I — засновник Валахії, символ незалежності й державності. Саме з нього почалася румунська середньовічна державна традиція, що згодом привела до створення Румунії.

Від його прізвища була утворена назва області "Басарабія", яка до речі в ті часи не включала в себе територію Буджака.