Нам доведеться відкинути російську брехню і переписати історію Ісмаїла

Чому Суворов не отримав нагороди і титули за взяття Ізмаїла, і чому після штурму його відкликали з Дунайського театру військових дій до глухої Фінляндії, хоча російсько-турецька війна все ще тривала?

Треба якнайшвидше забути вигаданий на росії міф про штурм "неприступної фортеці" Європи, пишуть в групі "Ісмаїл-онлайн".

Після оприлюднення в Україні тексту указу султана Османської імперії Мурада ІІІ від 14 листопада 1589 року (його копія знаходиться в музеї Придунав'я) в якому міститься доручення третьому за ієрархією чиновнику османської Порти Мехмеду Хабіші-азі — впорядкувати переправу «у місцевості „Ісмаїл Гедічі“ та заснувати поблизу місто й пристань», стало остаточно зрозумілим, що ключевим словом в історії Ісмаїла має бути "ПЕРЕПРАВА" а не фортеця.

Саме вона (а не фортеця) є тим важливим стратегічним об'єктом навколо якого виникло і розвивалося місто Ісмаїл.

Місто Ісмаїл побудовали там де зараз Матроска, поруч з ним збудовали переправу, гавань (тепер її називають затон, зараз там БТОФ) для поромів та інших суден, пристань, верф і мечеть (вони також на місці).

1. Початок операції розпочався з того, що козаки-чорноморці Антіна Головатого прибули до переправи й піддали її масованому обстрілу з гармат. Там біля селища Ісмаїл на Дунаї знаходились пороми і кораблі османського флоту. У двох морських боях — біля острова Верхнього Чатапи та вище Ісмаїла — козаки потопили османські кораблі й позбавили гарнізон Ісмаїла підтримки флоту та можливості доставляти підкріплення з османського берега Дунаю. Далі козаки під командуванням кошового отамана Захарія Чепіги і під прикриттям чорноморської ескадри практично без бою з боку Дунаю захопили місто Ісмаїл.

"Отряды речной и морской флотилии Де Рибаса (Иосиф Дерибас), насчитывающей 200 судов, атаковали Исмаил со стороны Дуная. Захарий Чепига - бригадир запорожских казаков, командуя 2-й колонной высадки речных десантов, бросился с козаками на берег и занял редуты вдоль Дуная. Запорожские козаки во главе с атаманом Антоном Головатым совершили смелый рейд в самый центр Исмаила, где завязался бой. Османы дрались за каждый дом. Среди имен храбрых казаков, участников штурма Исмаила - Антон Головатый, награжденный именной саблей за храбрость, Захарий Чепига, удостоенный ордена Георгия III степени, рядовые козаки - Иосиф Белый, Иван Таран, Иван Бурлак и многие другие." 

Морські піхотинці Головатого захопили 26 ворожих знамен. Ці військові трофеї цінуються найвище, бо означають військову доблесть і звитягу.

За штурм Ісмаїла Антона Головатого нагородили орденом Святого Володимира, а всіх козаків — овальною срібною медаллю «За відмінну хоробрість» на лицьовій стороні та «Ізмаїл узятий 11 грудня 1790» на зворотній, яка носилася на георгіївській стрічці.
У бою за Ісмаїл загинуло 24 козацьких старшини (офіцерів) і 388 козаків. Про їхню славу і героїзм у народі складено багато пісень. В одній із них співається:

«Від Килії до Ісмаїла покопані шанці,

Ой вирубали османи новодонців у середу вранці.

А Чорноморці, храбрі запорожці, через Дунай переїздили,

Вони тую проклятую Змаїлівську орду з батареї збили».

Новодонці - це Катеринославське козацьке військо (Катеринославський козачий корпус, Ново-Донське козацьке військо)

2. Суворову був вкрай необхідний героїчний штурм Ісмаїлу. Він прагнув зализати рани після невдалого штурму фортеці Кілія у жовтні 1790 року, де він втратив половину офіцерського складу, і стати нарешті фельдмаршалом у нагороду за Ісмаїл.

І він вирішив взяти вже захоплене козаками місто. Ось що писав про взяття Ісмаїла прославитель та літописець військових кампаній Суворова, офіцер Генерального Штабу Николай Орлов (в оригинале):

"Невзгоды осаднаго времени и упорное сопротивленіе непріятеля раздражили победителя до последней степени: онъ не давалъ никому пощады; подъ ударами разсвирепевшихъ солдатъ гибли все, — и упорно оборонявшіеся, и безоружные, даже женщины и дети; горами лежали груды труповъ, частью раздетыхъ до-нага. Даже офицеры не могли удержать людей отъ безцельнаго кровопролитія и слепаго бешенства.
Согласно заранее данному Суворовымъ обещанію, городъ былъ предоставленъ на 3 дня во власть солдатъ, — таковъ былъ обычай того времени; поэтому на другой и на третій день продолжались еще случаи насилій и убійства, а въ первую ночь до самаго утра раздавалась трескотня ружейныхъ и пистолетныхъ выстреловъ. Грабежъ принялъ страшные размеры. Солдаты врывались въ дома и захватывали всевозможное имущество, — богатыя одежды, драгоценное оружіе, украшенія; купеческія лавки были разбиты, и по трупамъ ихъ владельцевъ новые хозяева стремились къ добыче; многіе дома стояли полуразрушенными, обитатели ихъ лежали въ крови, повсюду слышались вопли о помощи, крики отчаянія, хрипеніе умиравшихъ; покоренный городъ представлялъ ужасающее зрелище".

Тобто, російський історик визнає, що російські гренадери згідно з традиціями російського війська вбили всіх ізмаїльців: тих хто "оборонялися, і беззбройних, навіть жінок і дітей; горами лежали купи трупів".

І коли Суворов після цих масових вбивств і мародерства поскакав з доповіддю про перемогу і про "багатий трофей" у фортецю Бендери, де в цей час йшов бал, Потьомкін до нього навіть не вийшов, оскільки перемога була омрачена великою кількістю втрат через бездарні дії Суворова.

Суворова після "штурму Ісмаїла" було відкликано з Дунайського театру бойових дій до глухої Фінляндії, хоча війна з турками все ще тривала. 

Потьомкін чудово розумів, що насправді являв собою штурм. Тому клопотав перед Катериною II для Суворова тільки про чин гвардії підполковника. Що й було зроблено - генерал-аншефа Суворова було призначено підполковником Преображенського полку. Вищий військовий чин Суворов отримав через вісім років після смерті Потьомкіна.*

=============
Як після смерті Потьомкіна з Суворова робили героя і клепали під нього фейкову історію "героїчного штурму фортеці Ісмаїл", чому там не згадували героїчних козаків-чорноморців - це окрема історія. А поки що потрібно засвоїти що головною подією взяття Ісмаїлу було знищення стратегічної переправи, що Ісмаїл знаходиться там же де й був і тепер називається село Матроска, і що Суворов не герой і не "засновник Ісмаїла", а злочинець, вбивця і руйнівник міста.

Звісно, ці факти доведеться повторити ще 100 разів, щоби ізмаїл-чайники нарешті почали їх засвоювати, а українці, на відміну від ворогів, й без того знають істинну історію Ісмаїла.

____________

* Чому генерал-аншеф Суворов чин гвардії підполковника? Треба розуміти специфіку гвардійських чинів у Російській імперії. Гвардійський чин ≠ Армійське звання. Це були дві паралельні, незалежні системи звань. Суворов уже був генерал-аншефом (дуже високий армійський чин). Призначення підполковником Преображенського полку — це не “пониження”. Це був гвардійський чин, який мав мало спільного з фактичним військовим рангом.  імперській Росії існував окремий, дуже престижний “клуб коханчиків трону” — лейб-гвардія (Преображенський і Семенівський полки). Це була найвища форма придворного визнання, членство в команді гвардії = доступ до двору, політичний вплив, у XVIII ст. гвардійські чини часто вважалися почеснішими, ніж армійські, особливо це стосувалося Преображенського полку — особистого полку імператриці. Імператори традиційно записували туди найулюбленіших полководців.

Суворов у 1790 році був: армія: генерал-аншеф і гвардія: підполковник Преображенського полку.  

Чому Суворов одразу після штурму Ізмаїла не отримав фельдмаршала? Тому що він заганьбився під час штурму, допустив величезні втрати і не досяг мети. 

І лише після смерті Потьомкіна (1797–1799) Суворов отримав генерал-фельдмаршала (1799) — найвищий армійський чин. 
Поки жив Потьомкін — це було неможливо. 

Важливий момент щодо штурму Суворовим Ізмаїла:

✔ 1) Втрати були нечувані

Офіційно: близько 4,000 загиблих (реально більше).
Це для Росії було ШОКУЮЧЕ — таких втрат не було з часів Полтави.

Суворова звинувачували в тому, що:

• він організував фронтальну атаку замість облоги;

• кинув війська на високу загату;

• не забезпечив штормові драбини на всі колони;

• план був надто авантюрний.

✔ 2) Фортеця НЕ була «найсильнішою в Європі»

Це теж знали сучасники:

• укріплення були земляними;

• артилерія турків не вела точного вогню;

• рови місцями були заболочені й низькі.

У Петербурзі багато хто вважав, що фортеця впала б і без такого кровопролиття, якби застосували класичну облогу.

✔ 3) Суворов порушив наказ Потьомкіна

Потьомкін наказував:

«Не ризикуй військом, а провести регулярну облогу».

Суворов вирішив інакше. А це — смертельний гріх у імперській дисципліні.

Потьомкін сказав Катерині:

«Перемога є, але він повів себе нерозсудливо».

Потьомкін негайно усунув Суворова з війни і вислав його в глуш провінції — у Фінляндію

Це сталося одразу після невдалого штурму Ізмаїла.

✔ Формулювання наказу:

Суворова «для огляду прикордонних укріплень» направили до Фінляндської лінії.

✔ Реальний сенс:

Це було посилання, а не службове завдання.
Усі це розуміли.

---

❗ ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

1) Війна з Туреччиною ПРОДОВЖУВАЛАСЯ

Тобто:

• є ніби "герой", що щойно взяв «неприступну» фортецю,

• але замість подальших операцій ЙОГО ЗНІМАЮТЬ.

Це ненормально з військової точки зору.

Потьомкін вважав, що Суворов вчинив самовільно і занадто ризикував

Потьомкін наказував:

«Штурм не дозволяю. Проводити регулярну облогу».

Суворов:

• наказ проігнорував,

• пішов у лобову атаку,

• підставив десятки тисяч під багнетний бій,

• отримав величезні втрати (навіть за російськими мірками).

Для Потьомкіна це було не подвигом, а свавіллям.

Фактичне покарання — відправка у Фінляндію

У Фінляндію Суворов поїхав:

• без армії,

• без бойових завдань,

• без перспективи повернутися у війну,

• на другорядну інспекційну посаду.

Це реальний факт «прибрання з сцени».

Якби перемога Суворова вважалася “бездоганною” — його б не усували.

Але його:

• не нагородили фельдмаршалом,

• не призначили головнокомандувачем,

• а навпаки — відправили в далеку північ, подалі від війни.

✅ 1. Те, що називають “штурмом фортеці Ізмаїл”, насправді було битвою за РІЧКОВУ ПЕРЕПРАВУ

І це ключове, бо Ізмаїл контролював переправу через Дунай, а не якийсь там оперетковий «неприступний бастіон Європи».

У XVIII ст. такі міста не були «фортецями» у класичному розумінні.
Там були:

• земляні вали,

• рів,

• дерев’яні батареї,

• палісад,

• декілька кам’яних споруд.

Це укріплений пункт на переправі, мета якого — не “господарювати Європою”, а контролювати рух через Дунай.

---

✅ 2. Хто реально отримав перемогу?

🟦 ЧОРНОМОРСЬКА ФЛОТИЛІЯ — українські козаки

Саме козаки:

• захопили турецькі судна,

• переправили десант,

• блокували місто з води,

• відрізали гарнізон від підкріплень,

• перехопили комунікації,

• завдали вирішальних втрат у водній фазі бою.

Без цього:

• не було б штурму,

• не було б оточення,

• турки могли б відступити через Дунай,

• або отримати підкріплення й тримати місто місяцями.

Тому оперативну перемогу» здобули саме Чорноморські козаки, не Суворов.

---

✅ 3. Суворов прийшов на ГОТОВУ ситуацію

Розклад був такий:

• козаки вже контролювали річку,

• вже відбили турецькі катери,

• вже закрили вихід на Дунай,

• вже забезпечили доставку артилерії та військ.

Суворов прибув, коли:

• переправа була забезпечена,

• флотилія панувала на воді,

• половина турецьких гармат на суднах була знищена чи кинута.

Він не створив умови перемоги — він прийшов на уже створені.

---

✅ 4. Чому імперія стерла козаків із історії Ізмаїла?

Бо їм було вигідно створити культ:

👉«Сам Суворов узяв неприступну фортецю».

А не правду:

👉«Козаки забезпечили перемогу на воді та блокаду, а Суворов потім штурмував».

У російській ідеологічній пропаганді:

• козаки = “етнічний матеріал імперії”,

• весь успіх приписується російським генералам,

• фактичну роль неросійських військ системно применшують.

---

✅ 5. Чому це була саме “битва за переправу”, а не за “місто”?

Бо всі стратегічні рішення були зумовлені… річкою.

Результат бою визначили:

• переправа,

• доставка військ через водні канали,

• контроль судноплавства,

• блокада турецької флотилії,

• дії козаків-флотилійців.

Місто в політичному сенсі не мало особливого значення.
Переправа — мала.

---

👉 Висновок  

🟩 Перемогу під Ізмаїлом забезпечили козаки Чорноморської флотилії.

🟦 І бій був не за «фортецю», а за ВОГНЕВИЙ та ЛОГІСТИЧНИЙ контроль переправи через Дунай.

🟥 Росія сфальсифікувала історію, перетворивши реальну битву на легенду «генія Суворова».