«Бессарабия» як складова гібридної війни фашистської росії проти України

Скрін статті в якій сепаратисти намагаються заперечити російське походження назви «Бессарабия» та сепарський скрін російської військової мапи 1940 р. з регіоном «Бессарабия», який планують окупувати відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа.  

Російське поняття «Бессарабия» просувають, щоб стерти українську суб’єктність, зробити регіон «спірним», підготувати ґрунт для «визволення» путіним.

У сепарів, які ведуть гібридну війну проти України і будують "Бессарабскую народную республику" на півдні Одещини, стався грандіозний зашквар.

Один з провідних сепаратистів - історик Віктор Дроздов, який давно обслуговує інтереси замовників цього сепаратистського утворення, нещодавно проколовся і випадково опублікував воєнну мапу СРСР 1940 року надруковану для вторгнення в Румунію (нагадаємо, в 1939 Сталін і Гітлер уклали пакт про розділ Європи, зокрема про окупацію Румунії).
Цікаво, що в Румунії в 1940 не існувало «Бессарабии», а на російських картах вона була.

Так само для Дроздова російський пропагандистський фантом «Бессарабия», потрібний для анексії путіним, існує в Україні.
Більше того, сепаратист вигадав «Южную Бессарабию» потрібну сучасним сепарам-бісорабам для обгрунтовання претензій лише на південь Одещини, бо всю російську «Бессарабию» що включає Молдову, вони не тягнуть.

Своє унікальне сепаратистське дослідження Дроздов опублікував на фейковій сторінці "УІНП-Одеса", яку він особисто створив і яка нібито є сторінкою не існуючого в природі одеського філіалу Українського інституту національної пам'яті.

Коли Дроздова було викрито, він злякався і почав на сторінках сепарського видання «Бессарабия-информ» випрадовуватись і спростовувати сам себе що «Бессарабия» - це не російська назва.

Але що ж так налякало сепаратистів?

Валахія

Валахія — це історичне князівство на півдні сучасної Румунії, між Карпатами і Дунаєм. Вона сформувалася на початку XIV століття як об’єднання місцевих румунських (волоських) земель, що раніше перебували під впливом Угорського королівства та кочових народів.

Заснування Валахії і Басараб

Засновником держави вважається Басараб I (приблизно 1310–1352). Він зумів об’єднати місцеві землі та здобути незалежність від Угорщини, перемігши угорського короля Карла Роберта в битві при Посаді (1330). Після цього Валахія стала самостійним князівством. Басараб заклав династію Басарабів і створив основи державної влади, дипломатії та православної традиції.

Валахія між великими імперіями

У XV–XVII століттях Валахія балансувала між Османською імперією, Угорщиною та Польщею. Вона зберігала внутрішню автономію, але платила данину султану. Найвідомішим правителем цього періоду був Влад III Цепеш.

У XVIII столітті Валахія потрапила під сильний османський контроль (період фанаріотів), що послабило місцеву еліту, але водночас сприяло поширенню європейських ідей.

Шлях до Румунії

У 1859 році Валахія об’єдналася з Молдовою шляхом обрання одного правителя — Александру Іоана Кузи. Це об’єднання стало початком сучасної держави.

У 1877–1878 роках нова держава здобула незалежність від Османської імперії, а в 1881 році була проголошена Королівством Румунія. Назва «Румунія» підкреслювала спільне походження румунського народу, коріння якого бере початок ще з римської доби.

Коротко про Басараба

Басараб I — засновник Валахії, символ незалежності й державності. Саме з нього почалася румунська середньовічна державна традиція, що згодом привела до створення Румунії.

Від його прізвища була утворена назва області "Басарабія", яка до речі в ті часи не включала в себе територію Буджака.

Ізмаїлка - лірична пісня, шансон

Ізмаїлка - лірична пісня, шансон

Українська народна пісня "Гей, була в мене коняка" допомагає викрити фальсифікації сепаратистів щодо Буджака

Тривають гарячі дискусії через назву "Бісо-арабія" яку нам нав'язують сепари замість старовинної назви Буджак.

Цікаво розглянути це питання в контексті української народної пісні "Гей, була в мене коняка" - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Пісня «Гей, була в мене коняка» — це відома українська народна козацька пісня, яка розповідає про життя, тяжку долю та втрати козака після війни. У ній згадується Буджацький степ, втрата коня, шаблі й рушниці, але водночас — віра в майбутнє. Пісня існує в численних варіаціях тексту та мелодії.

Це не просто пісня про коня — це пісня про виживання й незламність козацького духу, про героя, який повернувся з війни, але опинився сам-на-сам із буденністю.

Показовою є згадка рядка «ляхи шаблю пощербили», що прямо вказує на час коли була написана пісня: це доба постійних збройних конфліктів між козаками та Річчю Посполитою — кінець XVI – першу половину XVII століття.

Важливо й те, що в цей період козаки співають саме про Буджацький степ, а не про якусь там династичну «землю Басараба» (до речі, валаська Basarabia не включала в себе територію Буджака!) А війни Московії проти Османської імперії в цьому регіоні розпочалися лише наприкінці XVIII століття, значно пізніше часу появи пісні. Саме тоді в Буджаку вперше з'явилися московити і не існувало ніякої "Землі Бесараба".

Битва за переправу «Ісмаїл гечіді» (İsmail geçidi), перемогу в якій отримали козаки, а не Суворов, відбулася в 1790 році, і козаки напевно співали «Гей, була в мене коняка» відпочиваючи після битви.

Ізмаїльський менталітет

Дискусія щодо причин схожесті Свято-покровської церкви на мечеть, підштовхнула до дуже цікавого спостереження.

Всім відомо, що за часів радянської окупації в Ізмаїл привезли біля 30 тисяч людей з територій РСФСР, тобто з Азії, пишуть в групі izmail.online

І ці будівельники комунізму спочатку зачистили місто і взагалі Придунав'я від європейців, від вільних людей, причому забрали їх власність - будинки, магазини, підприємства, с/г обладнання тощо. А самі були генетичними рабами, не мали власності і не знали що таке "свобода". Вони, і їх предки завжди жили в умовах рабства.
і привезли ці раби з собою свій азійский менталитет - придушення індивідуальності, страх помилки, залежність від авторитету, колективний тиск, низька толерантність до інакшості, стремління не висовуватись, стукачество і вертухайство.
Відомо що азіати відрізняються від європейців сакралізацією влади, терпимістю до авторитаризму, нелюбов'ю до демократії, страхом відкритої критики, пріоритетом стабільності над свободами.

Зрозуміли що таке "ізмаїльський менталитет" і звідки він походить?
Причому азіати не привезли з собою жодної своєї культури: пісень, танців, кулінарії, одягу, обрядів, традицій, архитектури, народних промислів...
Привезли лише брехливу версію історії, яка нібито є їх минулим.
І вчепилися тут за назву "Бесарабія", яку місцеві не вживають. Бо знають що ніякої бесорабії - "землі Бесараба" тут немає.

А ще привезли татарський суфікс ЧАН, і називають себе ізмаїль-ЧАНи
Отже, ви зрозуміли як сформувались ізмаїльський менталитет і "ідентичність"?
Сталося так що Ізмаїл це наполовину європейське, а наполовину азійське місто. І це стало вкрай помітно після вторгнення азіатів в європейську Україну 22.02.2022.
Як ви вважаєте, зараз Ізмаїл більше азійський чи європейський?