Румунія і Ізмаїл

«Ізмаїл румунський» — приблизно так називається туристична прогулянка історичними місцями нашого міста. Сюди, ймовірно, ви зайшли за запитом «Румунія Ізмаїл». Ця прогулянка дозволить вам не лише побачити, а й доторкнутися до румунської спадщини в нашому місті.

Румунський період в історії Ізмаїла тривав майже 25 років: з 21 січня 1914 по 1940 рік, а потім після визволення румунськими військами з липня 1941 по серпень 1944 року. Через десятиліття румунська спадщина збереглася, і ми можемо бачити її й сьогодні.

Румунія—Ізмаїл: «Кладовище героїв»

На території колишньої турецької земляної фортеці було облаштоване військове кладовище. Спершу там ховали солдатів російської армії, загиблих під час російсько-турецької війни 1877–1878 років, а вже в роки Першої світової — військових країн Антанти, зокрема й румунів.

Після встановлення румунської влади на території колишньої Бессарабської губернії, у середині 1920-х років влада вирішила провести благоустрій і перебудову кладовища. Саме тоді, а точніше 29.05.1930, з’явився монумент-склеп «Пам’ятник героїв» з орлом на вершині, який сьогодні зусиллями патріотів Ізмаїла вдалося відтворити на тому ж місці. Він входить до нашої прогулянки «Пам’ятники Ізмаїла», яку ми рекомендуємо — у її описі можна дізнатися про нього детальніше. Зазначимо, що монумент спочатку був створений румунським архітектором Ф. Руттою (іноді згадується як Рута). На мармурових плитах, розміщених на стіні склепу, були викарбувані прізвища солдатів, загиблих у боях за Ізмаїльський повіт — росіян, французів і румунів.

Хоча у червні 1940 — липні 1941 радянська влада кладовище майже повністю зруйнувала, під час повернення цієї території у 1941, хоч і короткого, румунська влада змогла подбати про його відновлення — настільки, наскільки це було можливо.
Повторно кладовище зруйнували вже у 1970-ті роки.

Логотип Ізмаїла - "Ізмаїл - місто козацької слави"

logo ismail

Логотип Ізмаїла, який включає в себе козацьку символіку, присутню також на гербі міста.
Ідея логотипа - "Ізмаїл - місто козацької слави".

Політичні звинувачення як інструмент репресій: переслідування мешканців півдня Одещини в 1945–1947 роках

Після завершення Другої світової війни радянська влада розпочала активний процес утвердження політичного та адміністративного контролю та терору на окупуваних в 1944 році територіях. Одним із ключових інструментів цього процесу стали карально-слідчі органи, діяльність яких чітко простежується в архівних документах прокуратури та військових трибуналів.

Ізмаїльська область у 1945–1947 роках є показовим прикладом масштабних політичних переслідувань, здійснюваних під прикриттям норм кримінального законодавства. Про це стало відомо з архівних документів, оприлюднених ізмаїльським істориком Олексієм Ільїним.

Репресивна практика у 1945 році

Упродовж перших трьох кварталів 1945 року в області було порушено 63 кримінальні справи за політичними статтями Кримінального кодексу УРСР. Переважна більшість з них стосувалася так званої «антирадянської агітації» — статті 54-10 (частина друга), за якою було притягнуто до відповідальності 33 особи.
Значна кількість справ також була відкрита за статтею 54-3 (зносини з іноземною державою з ворожою метою - розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства) (21 особа).
Менше справ стосувалося статей 54-4 (надання допомоги міжнародній буржуазії - від позбавлення волі до розстрілу) (3 особи) та 54-2 (збройне повстання - розстріл або оголошення ворогом трудящих) (6 осіб).

Архівні матеріали фіксують активну участь прокуратури в контролі за слідством: надавалися санкції на арешти, продовжувалися строки розслідувань, справи скеровувалися до військових трибуналів. За три квартали 1945 року до військового трибуналу було направлено 44 кримінальні справи щодо 60 осіб. Важливою характеристикою цього періоду є відсутність виправдовувальних вироків та фактів припинення справ — судова практика мала виразно каральний характер.