Вагомим напрямом репресій було покарання за антирадянську агітацію та пропаганду, тобто справ за статтями 54-10 ч. 1 та 54-10 ч. 2 КК УРСР. За цими статтями засуджували за поразницькі настрої, виготовлення, зберігання та розповсюдження антирадянської літератури, призов до скоєння контрреволюційних злочинів, антиколгоспну агітацію, критику радянської дійсності, радянського уряду, вождів більшовицької партії, невдоволення радянською владою та критику політики радянської влади.
Упродовж перших трьох кварталів 1945 р. було порушено 63 справи: найбільше за статтею 54-10 ч. 2 (33 особи), далі — за статтями 54-3 (21 особа), 54-4 (3 особи) та 54-2 (6 осіб). У 1946 р. кількість справ значно зросла — до 101, із залученням 111 осіб. Переважна більшість звинувачень також стосувалася статті 54-10 — 55 справ проти 59 осіб, а також поєднання статей 54-3 та 54-10 (6 справ на 8 осіб), статті 54-3 (3 справи на 3 особи) та статті 80 (38 справ, кількість осіб уточнюється). За підсумками року було завершено 92 справи: 46 — за статтею 54-10 (51 особа), 36 — за статтею 80 (39 осіб) і ще 10 справ на 12 осіб за іншими статтями. У І півріччі 1947 р. у провадженні органів МДБ та МВС перебувало 48 справ за обвинуваченням 58 осіб за статтею 54-10 та законом про три колоски. За І півріччя було закінчено 35 справ стосовно 45 осіб, усі вони були направлені до судових органів, всього 32 справи за обвинуваченням 42 особи — до Ізмаїльського обласного суду та 3 справи стосовно 8 осіб — до військового трибуналу МВС Одеської області.
Загалом у суді було розглянуто 25 справ за звинуваченням 32 осіб. До 10 років позбавлення волі було засуджено 8 осіб, до 7-10 років - 12 осіб, до 5-7 років - 9 осіб, до 3-5 років - 3 особи (Любич 1945, ф. 31–32;
Прокуратура Измаильской области 1946, 111–29, 1947, 1–9).
