«Безхмарне» життя в СРСР: як на півдні Одещини радянська влада психологічно нищила працьовитих господарів

Не секрет, що на півдні Одещини через півтора року жорстокої війни, яку розв’язала рф, є чимало представників старшого покоління, котрі відверто сумують за радянською владою, вголос висловлюються в підтримку росіян та заперечують їх звірства.

Журналісту видання Юг.Today, яка має болгарське коріння, боляче чути, зокрема, від представників свого етносу випровдовування збройної агресії рф. Мовляв, з росіянами було б краще, бо в Європі нас ніхто не чекає, а з НАТО Україна опиниться в ще більших злиднях.

Хочу заперечити ці безглузді заяви прикладом з життя моїх пращурів. Родина Проданових, звідки походить моя мати, до так званого звільнення Бессарабії від румунської влади була доволі заможною, в селі користувалася повагою серед земляків, бо працею заробляла свої статки.

Мій прадід Георгій мав гарних коней, брав у людей в оренду землю та обробляв її. Радянщина відняла у ґречного господаря всю худобу. Коли завзяті комуністи забирали з двору коней-красенів, моїй прабабусі Марині стало погано, через що вона отримала інсульт. А от голову родини Георгія в 1944 році відправили за Урал на “трудовий фронт”, бо ж на війну представників болгарської національності не брали. Через півтора року він повернувся додому душевно спустошеним, назвавши росіян “свинями та алкоголіками”. А через конфісковане господарство мій прадід зненавидів радянську владу. Втративши сенс свого життя, він почав заглядати у чарку.

Так про який альянс із росією, що себе вважає послідовницею “совєтов”, можна говорити зараз, коли вона століттями знущалася над представниками інших національностей, а сьогодні так нещадно вбиває мирне населення України?

Інна ДЕРМЕНЖІ