Ізмаїлка - лірична пісня, шансон

Ізмаїлка - лірична пісня, шансон

Українська народна пісня "Гей, була в мене коняка" допомагає викрити фальсифікації сепаратистів щодо Буджака

Тривають гарячі дискусії через назву "Бісо-арабія" яку нам нав'язують сепари замість старовинної назви Буджак.

Цікаво розглянути це питання в контексті української народної пісні "Гей, була в мене коняка" - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Пісня «Гей, була в мене коняка» — це відома українська народна козацька пісня, яка розповідає про життя, тяжку долю та втрати козака після війни. У ній згадується Буджацький степ, втрата коня, шаблі й рушниці, але водночас — віра в майбутнє. Пісня існує в численних варіаціях тексту та мелодії.

Це не просто пісня про коня — це пісня про виживання й незламність козацького духу, про героя, який повернувся з війни, але опинився сам-на-сам із буденністю.

Показовою є згадка рядка «ляхи шаблю пощербили», що прямо вказує на час коли була написана пісня: це доба постійних збройних конфліктів між козаками та Річчю Посполитою — кінець XVI – першу половину XVII століття.

Важливо й те, що в цей період козаки співають саме про Буджацький степ, а не про якусь там династичну «землю Басараба» (до речі, валаська Basarabia не включала в себе територію Буджака!) А війни Московії проти Османської імперії в цьому регіоні розпочалися лише наприкінці XVIII століття, значно пізніше часу появи пісні. Саме тоді в Буджаку вперше з'явилися московити і не існувало ніякої "Землі Бесараба".

Битва за переправу «Ісмаїл гечіді» (İsmail geçidi), перемогу в якій отримали козаки, а не Суворов, відбулася в 1790 році, і козаки напевно співали «Гей, була в мене коняка» відпочиваючи після битви.

Ізмаїльський менталітет

Дискусія щодо причин схожесті Свято-покровської церкви на мечеть, підштовхнула до дуже цікавого спостереження.

Всім відомо, що за часів радянської окупації в Ізмаїл привезли біля 30 тисяч людей з територій РСФСР, тобто з Азії, пишуть в групі izmail.online

І ці будівельники комунізму спочатку зачистили місто і взагалі Придунав'я від європейців, від вільних людей, причому забрали їх власність - будинки, магазини, підприємства, с/г обладнання тощо. А самі були генетичними рабами, не мали власності і не знали що таке "свобода". Вони, і їх предки завжди жили в умовах рабства.
і привезли ці раби з собою свій азійский менталитет - придушення індивідуальності, страх помилки, залежність від авторитету, колективний тиск, низька толерантність до інакшості, стремління не висовуватись, стукачество і вертухайство.
Відомо що азіати відрізняються від європейців сакралізацією влади, терпимістю до авторитаризму, нелюбов'ю до демократії, страхом відкритої критики, пріоритетом стабільності над свободами.

Зрозуміли що таке "ізмаїльський менталитет" і звідки він походить?
Причому азіати не привезли з собою жодної своєї культури: пісень, танців, кулінарії, одягу, обрядів, традицій, архитектури, народних промислів...
Привезли лише брехливу версію історії, яка нібито є їх минулим.
І вчепилися тут за назву "Бесарабія", яку місцеві не вживають. Бо знають що ніякої бесорабії - "землі Бесараба" тут немає.

А ще привезли татарський суфікс ЧАН, і називають себе ізмаїль-ЧАНи
Отже, ви зрозуміли як сформувались ізмаїльський менталитет і "ідентичність"?
Сталося так що Ізмаїл це наполовину європейське, а наполовину азійське місто. І це стало вкрай помітно після вторгнення азіатів в європейську Україну 22.02.2022.
Як ви вважаєте, зараз Ізмаїл більше азійський чи європейський?

Свято-покровський собор в Ізмаїлі. Весь цей ансамбль — це архітектурний тупик

Дуже зацікавила інформація в цій групі, чому московські православні церкви, і зокрема Свято-покровський собор в Ізмаїлі нагадують мечеті, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Подивився я на Свято-покровський собор... і він мені показався схожим на конюшню. 
Це враження виникло через низьку, видовжену форму центрального нефа. Адже коли довжина будівлі переважає її висоту, вона втрачає вертикальну спрямованість, яка характерна для храмової архітектури, і починає нагадувати господарську споруду.

Крита колонада не є цілісною частиною конюшні, вона виглядає дивно: як сторонній навіс, який просто «притулили» до стіни. Вона стоїть так близько до основної будівлі, що її дах і колони буквально перерізають вікна храму. Через це всередині конюшні темно, а зовні — візуальний хаос. Вона має дешевий дах, взагалі там все вкрите яскравим металом, що робить конюшню схожою на критий ринок або вокзал. Лінії колонади, вікон і карнизів сперечаються між собою, створюючи візуальний хаос.

Купол на цьому "критому ринку" (якій порівнюють з куполом мечеті) не має величності і виглядає як технічна напівсфера, а не як сакральний символ.

Поєднання агресивно-блакитного кольору стін із занадто блискучим золотом куполів ще більше підсилює ефект «критого ринку». Це вбиває благородство класицизму, який любить стримані кольори.

Велика дугоподібна колонада сприйматися як занадто масивна конструкція, яка не несе функціонального навантаження, а лише перевантажує простір перед входом, розриваючи цілісність фасаду.

Вона сходиться до смішного входу в дзвінницю: дві тоненькі колони біля дверей дзвіниці занадто малі для такої гігантської стіни. Вони нічого не тримають і виглядають як декоративні підпорки. Поруч з колонадою ці дві маленькі колони біля дверей здаються випадковими залишками від іншого проєкту. Курячі ніжки. 

А сама дзвіниця виглядає як конструктор: вона складена з несумісних частин — масивний глухий куб знизу, на який просто без переходу «поставили» круглу альтанку. Це створює відчуття недоладності. Гострі кути куба абсолютно порожні. В архітектурі це вважається помилкою: зазвичай там мають бути декоративні елементи, щоб перехід від квадрата до кола не був таким голим і грубим.

Куди не подивишся - скрізь стилістичний дисонанс. Ротонда-альтанка виглядає зайвою, існує сама по собі і збігається ні з конюшнею ні з дзвінницею. Навіщо вона там? Вона не просто існує сама по собі, а ще й має свій окремий стиль і колір купола, що остаточно перетворює площу на виставку випадкових малих архітектурних форм.

Весь цей ансамбль — це архітектурний тупик, де кожна нова прибудова не рятувала ситуацію, а лише глибше заганяла будівлю в естетичну катастрофу. Це наочний посібник того, як не треба будувати, якщо ви прагнете гармонії.

Очікую коментарі, що Свято-покровський собор самий красивий і гармонійній в світі, особливо колонада, але чи може хтось більш менш професійно спростувати мою "архітектурну" оцінку? 

ВИСВІТЛЕННЯ ПОДІЙ 1946-1947 рр. НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «СТАЛІНЕЦЬ»

Видатний український письменник О. Довженко писав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» [1, с. 242]. Саме такий народ завжди зневажають і поневолюють. Україна зможе розвиватися лише знаючи свою історію, шануючи традиції тих людей, які віддали своє життя задля процвітання своєї держави.

У час виникнення масового голоду, держава має повідомити про це іншим країнам світу, щоб отримати необхідну допомогу. Влада СРСР піклувалась про репутацію держави, тому голод 1946-1947 рр. просто приховали від інших. На сторінках газет звітували про значні досягнення у різноманітних галузях, особливо в сільськогосподарському секторі. Не стала виключенням і місцева газета «Сталінець», яка виходила в ті часи у районному центрі смт. Суворове Ізмаїльської області. З самої назви вже зрозуміло, інтереси якої партії і влади підтримувала газета. 

На той час відповідальним редактором був Г.А. Іваненко.

Посуха 1946 р. зіграла свою негативну роль, але це не головна причина. Голод можна було зупинити на «самому початку», якщо б СРСР жив в умовах нормальної економічної системи. За офіційними статистичними даними, у посушливому 1946 р. було зібрано 27,9 млн. т. зерна.

Радянська влада фактично спровокувала голод 1946-1947 рр. Від посухи він почався в Україні, Молдові та Росії, пізніше голод перенісся до Сибіру та Казахстану. Колгоспи повинні були здавати 70-80% врожаю. Якщо колгосп не виковував норму плану, то зерно забирали повністю. Влада прикривала голод посухою 1946 р., якої за звітами держплану СРСР не було впродовж 50 років.

Сепарська влада Ізмаїла веде гібридну війну проти України на боці фашистської росії

Російська версія "героїчного взяття Суворовим Ізмаїла" виявилася повною брехнею!

Сепарська влада Ізмаїла рятує «День воинской славы России» і надає РПЦ МП «офіційні докази» для визнання Олександра Суворова святим, пишуть в пабліку Ізмаїл-онлайн.

У 2022 році Міністерство оборони фашистської росії звернулося до РПЦ МП із проханням розглянути можливість канонізації Суворова.

Патріарх РПЦ МП Гундяєв повідомив, що церква вже збирає необхідні матеріали про життя полководця.

Втім, для канонізації московським попам потрібні документальні свідчення чудес, здійснених кандидатом у святі.

На прохання попів Ізмаїльська міська рада вже підготувала такі «докази» безпосередньо за місцем їх «здійснення» — в Ізмаїлі.

Загальновідомим «дивом» Суворова вважається те, що він за 2 години 30 хвилин (з 5:30 до 8:00) вбив 26 тисяч турків, 9 тисяч узяв у полон, перестрибнув 10-метрові мури кам’яної фортеці та захопив Ізмаїл.
Справжнє чудо!

Саме на підставі цього «чуда» в Московії святкують «День воинской славы России», який відзначають 24 грудня — у день дивовижного взяття Суворовим Ізмаїла у 1790 році.

Але виникла проблема

Чому сепарська влада Ізмаїла не любить пам'ятник архітектури Мечеть і називає її "Діорамою"

В Ізмаїлі розташована колишня османська мечеть — пам'ятник містобудування та архітектури XVI століття національного значення.

Втім сепарська влада Ізмаїла не любить згадувати Мечеть через те що вона є живим свідком російської брехні про "славу русского оружия" і "видатної перемоги Суворова при взятті Ізмаїла", пишуть в пабліку Ізмаїл-онлайн.

Насправді, ця битва була не за Ізмаїл, а за оволодіння стратегічною переправою з портом, верф'ю та гаванню поруч з якими Ізмаїл був просто логістичним хабом з митницею.

Бойове завдання виконали українські козаки Черноморської флотилії, висадивши з Дуная десант, який подолав османські земляні редути з артилерією і захопив судна і переправу.

Втім Суворов через власну бездарність не зумів подолати земляні укріплення які оточували з суходолу місто та переправу і допустив величезні втрати козаків та офіцерів Катеринославського козачого війська. Через що Потьомкін негайно вилучив Суворова з театру бойових дій у війні проти османів і відправив у заслання в Фінляндію.