 |
| Козацькі люльки - "носогрійки", які ізмаїльські фальсифікатори історії намагаються видати за турецькі. |
Сепари розповсюджують в своїх брехливих тг-каналах і на сепарських сайтах, ніби у якійсь "фортеці Ізмаїл" якісь "археологи" натрапили на цікаву знахідку — "османські люльки" (перше фото - 2 шт.), зазначає дописувач Артур Буц в Ізмаїл-онлайн
"Такі глиняні люльки були популярні серед мешканців Османської імперії у XVII–XVIII століттях" - пишуть фальсифікатори.
(оце "мешканці Османської імперії" замість "османи", видає радницю мера Ізмаїла Королькову, яка називає нас замість "ізмаїльці" "мешканцями міста Ізмаїл").
Втім будь який притомний українець одразу визначить що це - козацькі люльки - "носогрійки" (порівняйте з іншими фото).
 |
| Козацькі люльки - "носогрійки" |
Чергова фальсифікація сепарської міської влади проявила напрямки їх злодійських дій щодо фальсифікації історії:
- вони повністю хочуть стерти славну українську/козацьку історію Буджака, яка сповнена героїчної боротьби з османами і численних перемог - слави української зброї. Вперше козаки на теренах Буджака згадані у XVI столітті. Тут відзначились знамениті козацькі полководці, Северин Наливайко, Дмитро «Байда» Вишневецький, Іван Підкова, Тиміш Хмельницький, інші козацькі ватажки і їх рейди XVII ст. — джерела фіксують, що в 1570–1590-х і далі запорізькі козаки регулярно робили рейди на Аккерман/Буджак (успішні штурми Аккермана 1574, похід у Буджак 1576 та рейди 1577, 1578, 1586, 1589 рр.). Також у джерелах згадується, що гетьман Мазепа посилав війська на Буджак у кін. XVII ст.
- в цьому контексті важливо згадати перемогу українських козаків і їх славних отаманів Антона Головатого і Захара Чепіги при захопленні переправи "Ісмаїл-Гедичі" в 1790 році. Цей славний подвиг українців, сепарська міська влада Ізмаїла досі намагається приписати своєму Суворову і повторюють суворівську брехню про нібито існування тут кам'яної фортеці, яка також зображена на фейковій діорамі в Мечеті. Тому вони й брешуть ніби "османські" люльки вони знайшли "в фортеці", якої не існувало. Матеріалізують її як можуть. Нещодавно за 2 млн гривень виготовили ідіотський фейковий макет кам'яної фортеці.
- сепарська влада Ізмаїла усіляко просуває румунську назву нашого Подунав'я - "Бессарабия", тобто "земля Бесараба", для того щоби викреслити і забути старовинну назву "Буджак" - саме так називали українці землі між Дніпром і Дунаєм. Адже назва Буджак пов'язана з українською історією нашого краю і перемогами українських козаків. А російській агентурі, сепарам і ждунам потрібні "победы рюzzкого оружия! та "Измаил город рюzzкой славы"!
 |
| Козацькі люльки - "носогрійки" |
Все простіше ніж ви думаєте. Називається "Аби не українська історія".
Їм потрібна рюzzкая історія, щоби розповідати що рюzzкіє на землях Буджака це не окупанти, а "освободітєлі".
Але ніякими "рюzzкіми" в Буджаку ніколи й не смерділо!
=============
Вкрай цікавими виявилися коментарі до цього допису:
* Кляті вороги, чортови рашисти брехливі - вони згодні визнати ці землі турецькими, румунськими, гагаузскими, болгарськими - аби тільки не українськими! Путін їм каже не було ніяких українців, їх вигадав Ленін, і ця клята нечисть, ці нелюди і вбивці за ним повторюють, не було ніяких українських козаків, не було ніяких буджаків, не було люльок козацьких, не було України і українців, ось доказ - турецькі люльки, а ми тут "многонаціональний народ бес-арабії"! Як же вони нас українців ненавидять!
* Сепарська міська рада Ізмаїла потрапила в дуже погану історію з цією фальсифікацією, адже щодо цих трубок поліція має порушити кримінальну справу.
Тепер Королькова має пояснити де саме, в який час, якими саме "археологами" були знайдені ці трубки і де вони знаходяться. І вказати хто саме був автором публікації про це (вона й була).
Адже згідно із законодавством України, всі знайдені історичні цінності є державною власністю і підлягають передачі до державної скарбниці. Діяльність, пов'язана з пошуком та привласненням історичних артефактів без належних дозволів, є незаконною.
Всі археологічні знахідки, включаючи ті, що були випадково виявлені, належать державі.
Особа, яка знайшла історичну цінність, зобов'язана негайно повідомити про це відповідні органи державної влади, зокрема, до органів охорони культурної спадщини.
Ці трубки, які всі історичні цінності, належать державі, тому тут діє Стаття 193 ККУ: Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї.
"Незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, -
карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк."
* Просто офігеть, на теріторії міста хтось незаконно робить археологічні розкопки, привласнює собі історичні цінності що належать державі, а сепарська міська влада це рекламує ще й фальсифікує інформацію про історичні цінності!!
То де зараз знаходяться ці трубки??
* Тут походу з'ясувалося що міська влада використовує чорних археологів і розікрала всі ізмаїльські музейні фонди.
Зашибісь!
* Справа в тому що сепари-фальсифікатори невідомо де взяли ці люльки, вони явно не щойно знайдені, і використали їх для фальсифікації - нібито вони були знайдені "археолагами" в "ФОРТЕЦІ".
А фортеця ця - примарна, якої не існувало.
Її вигадав Суворов. І сепари усіляко намагаються матеріалізувати брехню Суворова - брешуть ніби фортеця існувала, малюють її на діарамах, нещодавно зробили ідіотський макет за 2 млн грн міських бюджетних грошей.
* Червоноглиняні козацькі люльки виготовляли на території України, зокрема, у великих кількостях у Запорізькій Січі, яка була одним із головних центрів виробництва. Їх виробляли з глини і прикрашали рельєфними візерунками (наприклад, зображеннями козаків-вершників).
 |
| Козацькі люльки |
* Олег Карпенко:
Звичай паління тютюну був запозичений українцями разом з тютюном від європейців, які вперше познайомилися з ним у XV столітті, привезши його з Північної та Південної Америки.
Тютюн потрапив в Україну в XVI–XVII століттях. З XVII століття в Україні почалося культивування тютюну, тоді ж була побудована перша тютюнова фабрика в Охтирці. Козаки швидко оцінили його зручність у походах і поширили його в Криму, Туреччині та Молдові.
А в Османській Імперії куріння тютюну було заборонене. Це українські козаки імпортували свої люльки в Османську Імперію"
Козацькі люльки.
Козацькі люльки бувають різноманітних форм: від струнких, витягнутих догори з циліндричною чашечкою до невеликих екземплярів зі сплощеною чашечкою на тютюн та невисокими прямими вінцями. Вони прикрашені рельєфним або штампованим орнаментом, вкриті зеленою та жовтою поливою, деякі – чорнодимлені.
Звичай паління тютюну був запозичений українцями разом з тютюном від європейців, які вперше познайомилися з ним у XV столітті, привезши його з Північної та Південної Америки.
Тютюн потрапив в Україну в XVI–XVII століттях. З XVII століття в Україні почалося культивування тютюну, тоді ж була побудована перша тютюнова фабрика в Охтирці. Козаки швидко оцінили його зручність у походах і поширили його в Криму, Туреччині та Молдові.
Назва люльки – «носогрійка», або «бурунька» від турецького «бурун» - ніс. Виготовляли люльки переважно із глини, іноді з дерева та носили їх за відворотом шапки.
На відміну від Московської держави та Туреччини, де курців надзвичайно карали, відтинали носи та закопували живцем у землю, в Україні цей звичай набув надзвичайного поширення, а сам тютюн став експортним товаром.
Люлька була предметом гордості кожного козака, її часто оспівували в піснях та змальовували в народних картинах.
***
В Османській імперії куріння (та кафе/кав’ярні) кілька разів забороняли, а міри покарання були дуже суворі, іноді доходили до смертної кари!
Вже з кінця XVI — початку XVII ст. влада й релігійні авторитети видавали заборони на куріння й роботу кав’ярень.
Найвідоміша хвиля репресій — за правління султана Муратa IV (r. 1623–1640). 1630-х рр. він відкрито заборонив куріння й наказував суворо карати порушників; в джерелах згадується й застосування смертної кари за непокору наказам щодо тютюну та закриття кав’ярень.
Які були покарання (типи):
* Конфіскація тютюну та приладдя, закриття кав’ярень і місць зборів.
* Штрафи, порка та інші тілесні покарання — застосовувалися місцевою адміністрацією/суддями.
* В окремі періоди (особливо під Муратом IV) згадується й страта/смертна кара для впертих порушників — це підтверджено в численних пізніших оглядах і хроніках.
Чому так суворо карали
Поєднувалися практичні (вогненна небезпека — пожежі в містах), політичні та морально-релігійні мотиви: релігійні вчені (улеma) видавали фетви проти тютюну, а консервативні рухи (на кшталт кадизаделіїв) тиснули на владу за суворі заходи.
