Свято-покровський собор в Ізмаїлі. Весь цей ансамбль — це архітектурний тупик

Дуже зацікавила інформація в цій групі, чому московські православні церкви, і зокрема Свято-покровський собор в Ізмаїлі нагадують мечеті, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Подивився я на Свято-покровський собор... і він мені показався схожим на конюшню. 
Це враження виникло через низьку, видовжену форму центрального нефа. Адже коли довжина будівлі переважає її висоту, вона втрачає вертикальну спрямованість, яка характерна для храмової архітектури, і починає нагадувати господарську споруду.

Крита колонада не є цілісною частиною конюшні, вона виглядає дивно: як сторонній навіс, який просто «притулили» до стіни. Вона стоїть так близько до основної будівлі, що її дах і колони буквально перерізають вікна храму. Через це всередині конюшні темно, а зовні — візуальний хаос. Вона має дешевий дах, взагалі там все вкрите яскравим металом, що робить конюшню схожою на критий ринок або вокзал. Лінії колонади, вікон і карнизів сперечаються між собою, створюючи візуальний хаос.

Купол на цьому "критому ринку" (якій порівнюють з куполом мечеті) не має величності і виглядає як технічна напівсфера, а не як сакральний символ.

Поєднання агресивно-блакитного кольору стін із занадто блискучим золотом куполів ще більше підсилює ефект «критого ринку». Це вбиває благородство класицизму, який любить стримані кольори.

Велика дугоподібна колонада сприйматися як занадто масивна конструкція, яка не несе функціонального навантаження, а лише перевантажує простір перед входом, розриваючи цілісність фасаду.

Вона сходиться до смішного входу в дзвінницю: дві тоненькі колони біля дверей дзвіниці занадто малі для такої гігантської стіни. Вони нічого не тримають і виглядають як декоративні підпорки. Поруч з колонадою ці дві маленькі колони біля дверей здаються випадковими залишками від іншого проєкту. Курячі ніжки. 

А сама дзвіниця виглядає як конструктор: вона складена з несумісних частин — масивний глухий куб знизу, на який просто без переходу «поставили» круглу альтанку. Це створює відчуття недоладності. Гострі кути куба абсолютно порожні. В архітектурі це вважається помилкою: зазвичай там мають бути декоративні елементи, щоб перехід від квадрата до кола не був таким голим і грубим.

Куди не подивишся - скрізь стилістичний дисонанс. Ротонда-альтанка виглядає зайвою, існує сама по собі і збігається ні з конюшнею ні з дзвінницею. Навіщо вона там? Вона не просто існує сама по собі, а ще й має свій окремий стиль і колір купола, що остаточно перетворює площу на виставку випадкових малих архітектурних форм.

Весь цей ансамбль — це архітектурний тупик, де кожна нова прибудова не рятувала ситуацію, а лише глибше заганяла будівлю в естетичну катастрофу. Це наочний посібник того, як не треба будувати, якщо ви прагнете гармонії.

Очікую коментарі, що Свято-покровський собор самий красивий і гармонійній в світі, особливо колонада, але чи може хтось більш менш професійно спростувати мою "архітектурну" оцінку? 

ВИСВІТЛЕННЯ ПОДІЙ 1946-1947 рр. НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «СТАЛІНЕЦЬ»

Видатний український письменник О. Довженко писав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» [1, с. 242]. Саме такий народ завжди зневажають і поневолюють. Україна зможе розвиватися лише знаючи свою історію, шануючи традиції тих людей, які віддали своє життя задля процвітання своєї держави.

У час виникнення масового голоду, держава має повідомити про це іншим країнам світу, щоб отримати необхідну допомогу. Влада СРСР піклувалась про репутацію держави, тому голод 1946-1947 рр. просто приховали від інших. На сторінках газет звітували про значні досягнення у різноманітних галузях, особливо в сільськогосподарському секторі. Не стала виключенням і місцева газета «Сталінець», яка виходила в ті часи у районному центрі смт. Суворове Ізмаїльської області. З самої назви вже зрозуміло, інтереси якої партії і влади підтримувала газета. 

На той час відповідальним редактором був Г.А. Іваненко.

Посуха 1946 р. зіграла свою негативну роль, але це не головна причина. Голод можна було зупинити на «самому початку», якщо б СРСР жив в умовах нормальної економічної системи. За офіційними статистичними даними, у посушливому 1946 р. було зібрано 27,9 млн. т. зерна.

Радянська влада фактично спровокувала голод 1946-1947 рр. Від посухи він почався в Україні, Молдові та Росії, пізніше голод перенісся до Сибіру та Казахстану. Колгоспи повинні були здавати 70-80% врожаю. Якщо колгосп не виковував норму плану, то зерно забирали повністю. Влада прикривала голод посухою 1946 р., якої за звітами держплану СРСР не було впродовж 50 років.

Сепарська влада Ізмаїла веде гібридну війну проти України на боці фашистської росії

Російська версія "героїчного взяття Суворовим Ізмаїла" виявилася повною брехнею!

Сепарська влада Ізмаїла рятує «День воинской славы России» і надає РПЦ МП «офіційні докази» для визнання Олександра Суворова святим, пишуть в пабліку Ізмаїл-онлайн.

У 2022 році Міністерство оборони фашистської росії звернулося до РПЦ МП із проханням розглянути можливість канонізації Суворова.

Патріарх РПЦ МП Гундяєв повідомив, що церква вже збирає необхідні матеріали про життя полководця.

Втім, для канонізації московським попам потрібні документальні свідчення чудес, здійснених кандидатом у святі.

На прохання попів Ізмаїльська міська рада вже підготувала такі «докази» безпосередньо за місцем їх «здійснення» — в Ізмаїлі.

Загальновідомим «дивом» Суворова вважається те, що він за 2 години 30 хвилин (з 5:30 до 8:00) вбив 26 тисяч турків, 9 тисяч узяв у полон, перестрибнув 10-метрові мури кам’яної фортеці та захопив Ізмаїл.
Справжнє чудо!

Саме на підставі цього «чуда» в Московії святкують «День воинской славы России», який відзначають 24 грудня — у день дивовижного взяття Суворовим Ізмаїла у 1790 році.

Але виникла проблема