Чому сепарська влада Ізмаїла не любить пам'ятник архітектури Мечеть і називає її "Діорамою"

В Ізмаїлі розташована колишня османська мечеть — пам'ятник містобудування та архітектури XVI століття національного значення.

Втім сепарська влада Ізмаїла не любить згадувати Мечеть через те що вона є живим свідком російської брехні про "славу русского оружия" і "видатної перемоги Суворова при взятті Ізмаїла", пишуть в пабліку Ізмаїл-онлайн.

Насправді, ця битва була не за Ізмаїл, а за оволодіння стратегічною переправою з портом, верф'ю та гаванню поруч з якими Ізмаїл був просто логістичним хабом з митницею.

Бойове завдання виконали українські козаки Черноморської флотилії, висадивши з Дуная десант, який подолав османські земляні редути з артилерією і захопив судна і переправу.

Втім Суворов через власну бездарність не зумів подолати земляні укріплення які оточували з суходолу місто та переправу і допустив величезні втрати козаків та офіцерів Катеринославського козачого війська. Через що Потьомкін негайно вилучив Суворова з театру бойових дій у війні проти османів і відправив у заслання в Фінляндію.

Ізмаїльські фальсифікатори історії під керівництвом сепарської влади міста, вчинили черговий підлог

Козацькі люльки - "носогрійки", які ізмаїльські фальсифікатори історії намагаються видати за турецькі.

Сепари розповсюджують в своїх брехливих тг-каналах і на сепарських сайтах, ніби у якійсь "фортеці Ізмаїл" якісь "археологи" натрапили на цікаву знахідку — "османські люльки" (перше фото - 2 шт.), зазначає дописувач Артур Буц в Ізмаїл-онлайн

"Такі глиняні люльки були популярні серед мешканців Османської імперії у XVII–XVIII століттях" - пишуть фальсифікатори.
(оце "мешканці Османської імперії" замість "османи", видає радницю мера Ізмаїла Королькову, яка називає нас замість "ізмаїльці" "мешканцями міста Ізмаїл").

Втім будь який притомний українець одразу визначить що це - козацькі люльки - "носогрійки" (порівняйте з іншими фото).

Козацькі люльки - "носогрійки"

Чергова фальсифікація сепарської міської влади проявила напрямки їх злодійських дій щодо фальсифікації історії:

- вони повністю хочуть стерти славну українську/козацьку історію Буджака, яка сповнена героїчної боротьби з османами і численних перемог - слави української зброї. Вперше козаки на теренах Буджака згадані у XVI столітті. Тут відзначились знамениті козацькі полководці, Северин Наливайко, Дмитро «Байда» Вишневецький, Іван Підкова, Тиміш Хмельницький, інші козацькі ватажки і їх рейди XVII ст. — джерела фіксують, що в 1570–1590-х і далі запорізькі козаки регулярно робили рейди на Аккерман/Буджак (успішні штурми Аккермана 1574, похід у Буджак 1576 та рейди 1577, 1578, 1586, 1589 рр.). Також у джерелах згадується, що гетьман Мазепа посилав війська на Буджак у кін. XVII ст.

- в цьому контексті важливо згадати перемогу українських козаків і їх славних отаманів Антона Головатого і Захара Чепіги при захопленні переправи "Ісмаїл-Гедичі" в 1790 році. Цей славний подвиг українців, сепарська міська влада Ізмаїла досі намагається приписати своєму Суворову і повторюють суворівську брехню про нібито існування тут кам'яної фортеці, яка також зображена на фейковій діорамі в Мечеті. Тому вони й брешуть ніби "османські" люльки вони знайшли "в фортеці", якої не існувало. Матеріалізують її як можуть. Нещодавно за 2 млн гривень виготовили ідіотський фейковий макет кам'яної фортеці.

- сепарська влада Ізмаїла усіляко просуває румунську назву нашого Подунав'я - "Бессарабия", тобто "земля Бесараба", для того щоби викреслити і забути старовинну назву "Буджак" - саме так називали українці землі між Дніпром і Дунаєм. Адже назва Буджак пов'язана з українською історією нашого краю і перемогами українських козаків. А російській агентурі, сепарам і ждунам потрібні "победы рюzzкого оружия! та "Измаил город рюzzкой славы"!

Как РПЦ продвигала Русский мир в Бессарабии, или русификация Молдовы, 1871 г.

Думаете только п. Кирилл занимается продвижением русского языка в других странах по велению путинского фонда Русский мир? Нет, были ревнители сего дела и до него. Мне стало интересно изучить русификацию Молдовы, попалась интересная статья как это делалось по церковной линии. Представляю вашему вниманию некоторые отрывки. Даже комментировать не буду, настолько все очевидно:

      Эпоха форсированной русификации церковной жизни началась с вступлением в должность епископа Павла (Лебедева) (1871 — 1882) – «убежденного и страстного русского патриота». Она совпала с общеимперскими усилиями по русификации на западных окраин, ставшими особенно актуальными после подавления польского восстания 1863-1864 годов. Инспектор Кишиневской семинарии протоиерей Григорий Годин на торжественной встрече со вновь назначенным епископом рисовал трудности, ожидающие его на инородческой окраине: «Здесь и среди духовенства и среди мирян ваше преосвященство встретите людей различных наций, из коих одни вовсе не знают русского языка, а другие с трудом на нем объясняются, в особенности людей нации молдавской».

Одной из первоочередных задач Павла стала русификация церковных институтов. Уже через год вся церковная документация была переведена на русский язык, что вызывало восторг у сторонников скорейшего обрусения края. В 1882 году биограф Павла и его апологет Иосиф Пархомович писал: «С 1872 г. все документы церковные пишутся на русском, а не молдавском языке, как это было до указанного времени. Это явление в Бессарабии с радостью должно быть приветствуемо с великою благодарностию Вводителю его».

Дунайська Україна: півострів Буджак

Зі Шварцвальду, знаменитого Чорного Лісу витікають дві річки – Бреге і Брегех, які сполучаючись народжують головну центрально-європейську ріку – Дунай. Назва ця походить від ранньо-індоєвропейського «Данас» – Річка. Саме від цього слова походять тюркська назва річки – Туна, а також латинська і англійська – Danube. В значенні абстрактної річки Дунай згадується у великій кількості українських народних пісень, перетворюючись у щось символічне, кордон світів.

Коли співали «Їхав козак за Дунай» – то мали на увазі і конкретну ріку, і символічне неповернення героя, подорож його у потойбіччя. На межі цього українського потойбіччя лежить історичний регіон Буджак, який ще називають Південною Бесарабією чи Українським Придунав’ям. Етимологія Буджака така ж, як і Покуття – з тюркської мови Буджак і тлумачиться як Кут, Півострів.