 |
| Територія Буджацьких татар на мапі 1737 року. |
У 1420-х роках Османська держава намагалася відвоювати Буджак у Молдавського князівства. Головною метою осман був контроль над Кілією та Білгородом-Дністровським (Монкастро), які були "морськими брамами Молдови". Захоплення дунайських портів означало контроль над "Молдавським шляхом", який був серйозним конкурентом "Великому шовковому шляху", що проходив через Константинополь. Білгород молдовани називали Четятя Албе (Біле Місто). У XV столітті місто було справжнім мегаполісом: тут мешкало 20 000 осіб, серед яких молдовани, греки, генуезці, вірмени, євреї, татари. Це був початок найбільшого розквіту міста. Основою міста була фортеця, на той час вже значно розширена. Основні її елементи були закінчені до 1440-х років.
У 1484 роках Османська Порта остаточно здобула дунайське місто Кілія та Білгород-Дністровський. Під час бойових дій вони втратили значну кількість населення. Зокрема, після захоплення османами Білгород-Дністровського понад 4 тисяч мешканців було віддано у девширме – примусовий набір християнських дітей у власність султана, де хлопців готували для військової та адміністративної служби, а дівчат – для служби у гаремі. Зазвичай забирали одну дитину віком від 5 до 18 років з 40 дворів, потім дитину в іслам. Ще 3 тисячі селян з навколишніх сіл захопили яничари та татари, а саме місто перейменували в Ак-Кермен (пізніше Аккерман).
Сучасники згадували: "В місті лишилося лише 200 родин рибалок". У захопленій Кілії понад дві тисячі дівчат було віддано у девширме. У 1503 році молдавський господар Стефан Великий уклав мирний договір з султаном Баязидом II, за яким повністю визнав османську владу в містах Буджака. Кілія та Аккерман перетворилися на османські портові міста, а землі степу були передані Кримському хану.
